Friends

12-летняя американка чихает третью неделю без остановки

12-летняя американка из штата Вирджиния Лорен Джонсон (Lauren Johnson) чихает без остановки вот уже третью неделю. Все началось с того, что девочка перенесла респираторную инфекцию, которая текла без особенностей. Однако затем Лорен начала чихать с интервалом в несколько секунд, 8-9 «чихов» в минуту, до 12 тысяч раз в день. И до сих пор она не может остановиться, несмотря на усилия медиков различных специализаций и 11 перепробованных лекарственных препаратов.

Девочка перестает чихать только во сне, но сразу после пробуждения всё возобновляется по новой. Неврологи считают, что у девочки психогенное расстройство, связанное со сформированным в головном мозгу очагом «неправильных» сигналов. А простуда послужила лишь своеобразным спусковым крючком, триггером.

Однако мать Лорен, Линн Джонсон говорит, что у девочки нет никаких проблем и стрессов – ни дома, ни в школе. И что самый большой в жизни стресс и для самой Лорен, и для семьи начался с первого приступа чихания. Девочку пришлось на время забрать из школы, ее временно перевели на домашнее обучение.

В мире описано не более 40 подобных случаев, но медикам так и не удалось разобраться в причинах их возникновения и разработать тактику лечения. Во всём остальном девочка чувствует себя совершенно нормальна, данные обследования показывают, что она здорова. Лорен даже начала приспосабливаться к своему необычному состоянию, тем не менее, она очень хочет стать обычной школьницей и избавиться от навязчивого чихания.

12-year-old sneezes 12,000 times a day – FOX News, 09.11.2009

На фото: Лорен Джонсон, кадр телекомпании FOX 43 TV

10 ноября, в день памяти святителя Дмитрия Ростовского, на Сергиевском подворье Императорского Православного Палестинского Общества в Иерусалиме состоялась вторая встреча в рамках Сергиевских чтений. 6 ноября 2009 г. Иерусалимское отделение Императорского Православного Палестинского Общества возобновило дореволюционную традицию проведения народных чтений для паломников на Сергиевском подворье ИППО в Иерусалиме, назвав их Сергиевскими чтениями. Первыми слушателями Сергиевских чтений стали богомольцы из Санкт-Петербурга. На этот раз группа паломников прибыла из Москвы и Зеленограда.

Нещодавні відвідини малої батьківщини нагадали мені один епізод із життя і втілення принципу усіх свідомих українців «свій до свого, по своє». Або як свідомі малороси псують українську ідею.

На зорі свого перебування в Україні першим моїм місцем роботи була одна громадська організація (далі – ГО). Її власник (ага, саме так) мав бізнес і хотів фінансовий капітал трансформувати у політичний. Діяв за відомою схемою: спочатку ГО, а потім політична структура чи приєднання з певним бекграундом до партії.

Специфіка була в тому, що ані він, ані його оточення зовсім не фуричило у громадському житті («третьому секторі»). Вони понастворювали осередки майже у всіх областях країни, але то були, у кращому випадку, недієві мертві структури, у гіршому – тупо відмив бабла. Серед усіх, тільки Львівський виділявся активністю. Я в організації займався розвитком цих осередків і також контролем їхньої діяльності.

В один із прекрасних днів я з перевіркою заїхав до Херсону і виявив низку порушень. Для цього я зроблю невеликий відступ – поясню на що і скільки давалося коштів. Зарплата секретареві (мав сидіти в офісі і приймати бажаючих вступити в ГО) – 1250 грн (в мене у Києві була 1500 на той момент), оренда офісу – до 1500 грн, поточні витрати – 1000 грн. Плюс офіс забезпечували технікою. Чувак, зробив все по хитрому: об’єднав два офіси – мого ГО і Самооборони і решту собі клав у кишеню.

Після моєї ревізії осередок прикрили і почали шукати достойну людину. Керівництво ГО звернулося і до мене: чи знаю я нормальних людей. На той час я ще був активним адептом секти під назвою Спілка української молоді [Тоді сформувався певний осередок активістів організації, яким набридли внутрішні чвари та поступовий розвал колись великої організації. Ми шукали шляхи, кошти, можливості для реанімації СУМу]. В мене виникла ідея поставити на чолі херсонського осередку ГО людину з СУМу. Схема була «сірою», бо певні деталі приховувалися від керівництва ГО, хоча ніякого криміналу не було.

Отже. ГО не мало єдиної ідеології, концепції розвитку (у Львові пікетували Російський консулат, а у Донецьку страждали русофілією); як вже казав, ніхто не шарив у громадському житті; поголовно спостерігався відмив грошей. В чому полягала схема: я і ще два сумівця (такий собі вищий провід) ставимо на чолі нашу людину. Ця людина отримує зарплатню в 1250 грн (на 2007 рік, коли це відбувалося, у в області середня зарплатня складала 1070 грн.), місцевий СУМ – кошти на проведення акцій та приміщення для зборів (частина херсонського СУМу складали актив ГО), а генеральне керівництво ГО – діючий осередок, з поточною діяльністю і піаром бренду. В інших осередках при владі були такі тупі люди, що коли я в них просив публікації у ЗМІ щодо їхньої діяльності, то вони надсилали мені вирізки із проплаченими оголошеннями.  Тоді я просив в них реальні публікації, згадування у ЗМІ. У відповідь чув наступне: мовляв, преса вся продажна треба платити за згадування. На той час я ще активнічав на сайті Майдан і тому мінімальну медіа-активність міг забезпечити (+ були зв’язки ще з декількома інтернет-виданнями регіону, а взагалі немає нічого складного у зв’язках із ЗМІ).

Коротше, усі були задоволені. Лишалося за малим – знайти людину. І от ми на свою голову знайшли – місцевий православний активіст Андрій Чмель (нехай країна знає своїх героїв). Я сам її більш-менш знав, також мені її порадили.

З ним було дві попередні розмови. Сенс такий: ти отримуєш зарплатню, якусь перспективу у кар’єрі, звісно громадська діяльність і т.д. Але, витрати коштів, зміст та керунок акції – головна прерогатива «вищого проводу». Він мав певну автономію і свободу.

Він приїхав до Києва, поспілкувалися, все добре. Я у тої же ж вечір поїхав до Херсону забирати обладнання та документи у колишнього голови для передачі вже новому. Не буду зупинятися на тому, як тої самооборонивець на мене гнав, бо таку кормушку прибрав.

В останній день свого перебування в місті я вирішив ще раз з’ясувати з ним всі умови. І тоді я почув наступне: в мене є власні проекти, так я буду на певному рівні допомагати у фінансуванні (центр виділяв до 50% коштів на проведення акцій), але мені доля СУМу до одного місця; є свої люди з якими вестиму бізнес. Врешті-решт, чувак вирішив нас кидану ти.

Я приїхав до офісу і сказав, що пару місяців йому не треба давати жодної копійки, нехай попрацює, доведе свою потребу організації і т.д. З часом я спустив на гальмах цей процес. І хитродупий хлопець замість нормальних умов праці і зарплати (на той час він був фактично безробітним) ніфіга не отримав….

Против военного, который выбросил из окна 8-го этажа двух маленьких девочек, возбуждено уголовное дело.

Инцидент произошел в доме 5 по Саянской улице. Около двух часов ночи научный сотрудник войсковой части номер 11135 выбросил из окна квартиры восьмилетних дочерей своей сожительницы. Одна из сестер получила перелом позвоночника, другая – разрыв печени. Девочки были доставлены в больницу.

После того, как капитан-лейтенант совершил это жуткое преступление, он отправил маме девочек сообщение: "Можешь попрощаться с Дашей и Катей".

31-летний офицер был задержан. По предварительным данным, он находился в состоянии алкогольного опьянения. Как сообщили ИТАР-ТАСС в следственном управлении Следственного комитета при прокуратуре РФ по Москве, в настоящее время "проводятся неотложные следственные действия, назначены экспертные исследования, принимаются меры к установлению свидетелей произошедшего".

В отношении военного возбуждено уголовное дело по статье УК РФ "Убийство двух и более лиц, находящихся в заведомо беспомощном состоянии".